Reviews for Time and regional dynamics

The average rating for Time and regional dynamics based on 2 reviews is 4 stars.

Review # 1 was written on 2011-05-06 00:00:00 Jerome Blancher Дуже цікава і потрібна збірка для аналізу простору, особливо в місті. Тематично книгу поділено на три частини, де осмислюються якщо не окремі персоналії, то в цілому проблеми і аспекти простору. Перший розділ Ur-texts and starting points присвячений огляду ключових ідей про space таких мислителів як Вальтер Беньямін, Георг Зіммель, Михайло Бахтін та Людвіг Вітгенштейн. Коли перші два безпосередньо пов'язані із філософією та антропологією міста, то ідеї Бахтіна і Вітгенштейна можуть здатись несподіваним кроком в контексті осмислення міської проблематики. Однак автори не бояться долати дисциплінарні межі і сміливо диспутують про, здавалося б, звичні речі. Звісно, про Бахтіна написано в контексті його діалогічної філософії і теорії карнавалу, але хотілося б більше почути про зв'язок простору і карнавалу, простору і діалогу від дослідників, адже більшість статті присвячено відомим біографічних фактам про Бахтіна і зовсім мало про хронотоп, що міг би стати вихідною тезою статті. Стаття про Вітгенштейна і буденність значно цікавіша як інтригою, так і структурою. Основна теза цієї візії - яким чином концепти простору та світу Вітгенштейна можуть бути експліковані в дискурс буденності? Раджу прочитати ці тексти навіть тим, хто не займається вищезгаданими речами і просто хоче отримати насолоду від чудово написаних текстів. Друга частина оповідає про філософсько-культурологічну складову простору, а тому апелює до Дельоза, Фуко, Лакана, Бурдьє. По суті, вона мало чим відрізняється від теоретичної настанови першої частини, однак більше звертає увагу на історичну проблематику феномену. Суттєвим є те, що присутні міркування щодо провідних теоретиків простору міста - Анрі Лефевра і Мішеля де Серто. Втім, вони нічого особливого не відкрили тим, хто читав їх раніше, але детально і системно описали ідеї вищезгаданих теоретиків. Завершує книгу розділ Refiguring spaces in the present. Як вже зрозуміло, автори пробують нащупати контури сучасного дискурсу про простір, а тому звертаються до Едварда Саїда, Бруно Лятора, Мішеля Серра, Поля Віріліо. Суттєво, що в статті про Мішеля Серра і Бруно Лятура звертається увага на розуміння часу, аналіз якого невідємним від аналізу простору. Ось як розуміють час дослідники: Час не подібний до лінії...так само як не подібний до певного плану, але швидше подібний до екстенсивної комплексної мікстури...час як погода - турбулентний, складений і скручений, такий пістрявий як танок вогню в жаровні. Дивно, що в цьому розділі відсутній Марк Оже - провідний постмодерний теоретик простору, зокрема аналітик так званих non-places. Він би органічно вписався в загнальний комплекс дослідників, переважно із Франції. В будь-якому разі, книга є відмінним посібником для гуманітарних студій, в основі яких є проблематика простору і просторів. 4/5

Review # 2 was written on 2014-05-12 00:00:00 Cameron Johnson This landmark 1992 book, edited by Krentz, is for all those people wishing to understand why women read romance. There are several good discussions here and one can learn (or reminisce) about the advancement of this genre of past authoresses through analyses and debates of various essayists. However, IMHO, the best line in the book comes from Daphne Clair in her submission of 'Sweet Subversions'. Half a century later, in the very teeth of women's liberation, Kathleen Woodiwiss's The Flame and the Flower and Rosemary Rogers's Sweet Savage Love generated a flood of immensely successful rape-romances that enraged feminists, created guilt in many avid readers, and were cited as perpetuating the notion that women really do like being forced. (We might assume then that men, major consumers of thrillers, westerns, and detective fiction, enjoy being beaten up, tortured, shot, stabbed dragged by galloping horses, and thrown out of moving vehicles.) That last line was so good I had to e-mailed it to my sister-in-law when I informed her that romances, with its ever expanding sub-genres, comprise 55% of the current paperback market. I don't favor rape scenes in my romance books, I think because I identify too much with the heroines, and I have no desire to re-read Sweet Savage Love. However, there are notable exceptions where the author is so talented she can pull it off (as I mentioned in in my review of The English Heiress by Roberta Gellis). But, alas, now fortified with Ms. Clair's words, I no longer have to feel guilty for having that awfully embarrassing wonderful 'bodice-ripper' The Flame and the Flower on my 'all-time-favorites' bookshelf. What an enormous relief! :-)