What Is Freedom of Choice? Book

Текст Шпорлюка для мене є водночас доповненням та противагою до Гобсбаумівських "Націй та націоналізму після 1780 року". Адже Шпорлюк пише інтелектуальну історію і марксизму, і націоналізму - згрубша з того ж таки 1789 р. Хоча основний матеріал в Шпорлюка стосується періоду 1845-1917 рр., де 1848 р. відіграє роль точки перетину обох ідеологій.
Але на відміну від Гобсбаума, Шпорлюк не вважає а) націоналізм інтелектуально примітивним, б) марксизм ідеологічно цілісним та незмінним.
Перша теза є ще у Андерсона: націоналізм сильний не теорією, а практикою. Поза тим одного націоналістичного ідеолога можна замінити на іншого - і це ніяк не відіб'ється на національному рухові. Всі національні лідери інтелектуально примітивні, а тому взаємозамінні. Але Шпорлюк показує, що в націоналізму також є свій "батько" - Фрідріх Ліст. Його ідеї вплинули на націоналістів після 1848 р., особливо у країнах Центрально-Східної Європи. Звісно, не всі вони визнавали вплив Ліста, але тісний зв'язок саме з його ідеями легко простежується.
Друга теза лежить в основі роботи Гобсбаума: він показує, як протягом 1789-1918 р. змінювався націоналізм - від ліберального до етнічного. І лише на тлі десь блукав привид марксизму, якого час від часу всотував в себе націоналізм. Тобто "поганий" націоналізм використовував "хороший" марксизм, щоб переманити на свій бік трудящі маси.
Але Шпорлюк демонструє, що все було якраз навпаки. Не націоналізм використовував марксизм, а марксизм ставав успішним в агітації мас, якщо націоналізувався. Та й сам марксизм розколовся через національне питання - на німецький ортодоксальний марксизм, австро-марксизм та марксизм-ленінізм. Австро-марксизм вірив, що боротьбу пролетаріату можна реалізувати - в національних рамках. Але розпад Австро-Угорщини поставив хрест на цій течії. Німецький ортодоксальний марксизм вірив, що пролетаріат не має батьківщини. Провальність цієї позиції стала видимою в 1933 р., коли німецькі комуністи опинилися в класовому гетто, де навіть німецький пролетаріат не дуже їх підтримав. А от марксизм-ленінізм був більше націоналізмом (лістіанством) - економічним націоналізмом. Замість ідей класової боротьби він починає говорити про розвинуті та відсталі країни, тобто, де факто, нації. Саме в такій версії марксизм і стає популярним в країнах третього світу - як інструмент соціальної та національної боротьби.
Шпорлюк пояснює, які соціальні умови привели до виникнення марксизму-ленінізму.
Втім, він показує, що і націоналізм був різним: після 1848 р. він розділився на правий (етнічний) та лівий (соціалістичний). Але, як на мене, загальний висновок Шпорлюка: націоналізм "обіграв" марксизм. Адже успішним міг стати як лівий, так і правий націоналізм, а от марксизм - лише національний / націоналістичний.